• Досвід роботи на тему: «Розвиток життєвих компетентностей на уроках біології»

    ссилка для закачування

    https://drive.google.com/open?id=0B-URbsoZkNSOVVVFLXp5U0hXSDQ



    Мої учні будуть дізнаватися про нове не від мене; вони будуть відкривати це нове самостійно. Моє основне завдання - допомогти їм розкритися
    М.Песталоцці
    На початку XXI ст. освітній процес в Україні позначився значним реформуванням. Сучасна освіта — це освіта для кон¬кретної людини і людства загалом. У Національній доктрині розвитку освіти зазначається, що мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості та творчої самореалізації громадянина України, у вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати й навчатися протягом життя, оберігати, примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати, зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти. Серед пріоритетних напрямків зазначимо особистісну орієнтацію освіти, розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя. На думку І. Єрмакова, ціннісні та смислові засади школи життєвої компетентності всебічно розкриті, науково обґрунтовані у Концепції середньої загальноосвітньої школи. До слабких місць української школи концепція віднесла відсутність у більшості її випускників належного рівня національної свідомості, життєвої компетентності, невміння використовувати здобуті знання для вирішення практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій.
    Головним завданням учите¬ля є створення умов для формування творчої, компетентної осо¬бистості, здатної реалізувати свій потенціал у суспільстві. Тому актуальним на сучасному етапі становлення національної школи є компетентнісно орієнтований підхід як один з основних концеп-туальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в Україні й розвинених країнах світу.
    Разом з упровадженням особистісно орієнтованої освіти трансформується мета й завдання навчання предмету «Біологія»: мотиви, форми, методи, засоби навчання повинні забезпечити набуття особистістю життєвих компетентностей, тобто підготувати дитину до життя і діяльності.
    На сучасному етапі реформування освіти відбувається переосмислення змісту та розробка нових підходів до вивчення біології із застосуванням активних методів навчання, розвитком предметних компетентностей, формуванням наукового світогляду учнів. Саме тому я обрала науково-методичну проблему «Розвиток життєвих компетентностей на уроках біології».
    Актуальність даної проблеми визначається змінами, що відбуваються в умовах реформування середньої і старшої школи. Основним завданням навчання на сучасному етапі є формування ключових компетентностей, необхідних для практичної діяльності кожної дитини. У своїй діяльності кожен сучасний вчитель прагне до того, щоб наші діти вміли вступати в діалог і були зрозумілими, вільно володіли інформаційними технологіями, були здатні до самовизначення та самоосвіти. Ключові компетентності розглядаються як готовність учнів використовувати засвоєні знання, уміння, способи діяльності в реальному житті для вирішення практичних завдань. Придбання цих компетенцій базується на досвіді діяльності учнів у конкретних ситуаціях. Оволодіння ключовими компетентностями дозволяють людині бути успішним і затребуваним суспільством.
    Переді мною, як учителем, постало завдання: яким чином можна створити умови для розкриття та розвитку здібностей школярів, ознайомити учнів не лише з теоретичними знаннями, а й навчити застосовувати свої знання в повсякденному житті, використовуючи здоров'язберігаючі навики у прийнятті відповідальних, життєво важливих рішень.
    Для розв’язання цієї проблеми як вчитель предмету «Біологія», ставлю наступні завдання:
    - формувати та розвивати уміння активної пізнавальної діяльності школярів;
    - розвивати життєві компетентності учнів,
    - виховувати самостійність.
    Провідними ідеями досвіду є:
    1. Впровадження життєвих компетентностей на уроках предмету «Біологія» як інтегрованого результату навчальної діяльності;
    2. Організація навчання учнів з урахуванням логіки пізнання;
    3. Створення умов для вияву потенційних можливостей школярів;
    4. Розвиток в учнів інтересу до самопізнання і самовизначення.
    5. Розкриття наукового та світоглядного потенціалу предмету «Біологія»;
    6. Ефективне використання інтерактивних методів навчання в системі роботи вчителя предмету «Біологія».
    Компетентнісний підхід визнаний базовою ідеєю реформування освіти в країнах Європейського Союзу й розглядається як стрижнева конструктивна ідея неперервної освіти. Отже, відповідно до вимог суспільства зміст освіти доцільно переорієнтувати на набуття життєвих компетентностей і на створення ефективних механізмів їх запровадження, оскільки, на думку О. Овчарук, саме компетентності є тими індикаторами, які дають змогу визначити готовність учня до життя, подальшого розвитку та активної участі в суспільній діяльності.
    Компетентнісний підхід — це процес навчання, спрямова¬ний на формування та розвиток життєво важливих умінь і на¬вичок особистості, що дає змогу адаптуватися в соціумі. Резуль¬татом цього процесу буде формування загальної компетентності людини як інтегрованої характеристики особистості. Такий підхід формується у процесі навчання й дає ґрунтовні знання, вміння, досвід спілкування, досвід діяльності. Освітню систему компетентностей складають (Додаток 1):
    • ключові, тобто надпредметні (життєві) компетентнос¬ті, що визначаються як здатність людини виконувати складні й поліфункціональні види діяльності, ефективно розв'язуючи проблеми;
    • загальногалузеві — учень набуває їх упродовж опануван¬ня змісту тієї чи іншої галузі;
    • предметні — учень набуває їх у процесі вивчення того чи іншого предмета.
    Виокремлюю такі основні цілі навчання предмету «Біологія» на основі розвитку життєвих компетентностей:
    • створити умови, що сприятимуть самореалізації та особистісному зростанню учнів;
    • формувати в учнів життєво необхідні вміння, зокрема: грамотно застосовувати знання з біології у різноманітних життєвих ситуаціях;
    • формувати науковий світогляд учнів, уміння критично мислити, здобувати й аналізувати інформацію з метою забезпечення ефективної взаємодії людини з високотехнологізованим суспільством;
    • сприяти формуванню в учнів мотивованого, усвідомле¬ного прагнення до оволодіння знаннями й навичками, необхідними для особистісної участі в розв'язанні існу¬ючих проблем у сучасному світі;
    • формування в учнів відповідальності за стан природного середовища, за власне життя та здоров'я.
    Працюючи над науково-методичною проблемою щодо розвитку життєвих компетентностей, з метою стимуляції пізнавального ставлення до навчання, розвитку творчого і продуктивного мислення у роботі на всіх етапах уроках використовую інтерактивні методи різноманітних технологій навчання (Додаток 2):
    • кооперативне навчання;
    • колективно-групове навчання;
    • ситуативне моделювання;
    • опрацювання дискусійних питань.
    Використання інтерактивних методів у порівнянні з традиційними формами навчання з метою розвитку життєвих компетентностей дозволяє мені:
     усвідомити себе повноправною особистістю і вчитися бачити і поважати особистість в інших;
     відмовитися від поділу учнів на «сильних» і «слабких»;
     перейти від формули «я тебе вчу, як хочу» до алгоритму «мені цікаво, що ти думаєш»;
     не знати що-небудь не соромно – соромно не намагатися думати, це варіант зі школярем, який нічого не хоче робити;
     кожен учень має право на власну освітню траєкторію для того, щоб у майбутньому зайняти своє гідне місце в житті суспільства;
     не можна говорити: «Скоро ви дізнаєтеся щось нове». Краще сказати конкретно: «Наступного разу я вам розповім про те-то, а ви намагайтеся уявити собі, що ви знаєте, чули про це, з чим вам доводилося стикатися в житті».
    Продуктивні методики й технології мають істотний потенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов'язати з формуванням основних груп компетентностей учнів. Проте абсолютно очевидно, що застосуванням окремого методу навчання або реалі¬зацією елементів певної технології всебічно охопити формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо. Тому, формуючи життєві компетентності учнів, я ставлю перед собою завдання і намагаюсь прогнозувати результат, який може свідчити про формування цих компетентностей учнів. (Додаток 3)
    Дитина повинна проаналізувати отриману інформацію, зрозуміти її та використовувати у житті.
    Результативність представленого досвіду:
    • Сприяє застосуванню концепцій та навичок у справжніх життєвих ситуаціях.
    • Надає дітям можливість висловлювати своє індивідуальне ставлення до речей та подій, спираючись на власний досвід.
    • Навчає осмислено та рішуче підходити до вирішення життєвих проблем.
    • Розвиває навички ведення аналітичної роботи: спостереження, порівняння, спілкування, ведення записів, передбачення.
    • Посилює активність учня на уроці.
    • Покращує рівень навчальних досягнень учнів.
    • Формує активну життєву позицію по відношенню до себе і своєї освіти.
    Таким чином, враховуючи соціальне замовлення, пріоритети в державній політиці, міжнародний підхід до розуміння життєвих цінностей, в умовах школи через навчально-виховний процес для формування цілісної особистості випускника необхідно розвивати в учнів усі життєві компетентності. Саме така особистість, яка володіє основними компетентностями, зможе успішно самореалізуватися в соціумі як свідомий громадянин, відповідальний сім'янин, професіонал; особистість, здатна обстоювати свої життєві цінності, а також піклуватися про інших. Модель цієї особистості можна представити у вигляді схеми (Додаток 4).
    Перспективи подальшої роботи вбачаю в удосконалені методики реалізації впровадження форм і методів розвитку життєвих компетентностей на уроках біології.
    Актуальним вирішенням даної проблеми є впровадження в освітній процес інтерактивних методів навчання. В одній китайській притчі говориться: «Скажи мені - і я забуду; покажи мені - і я запам'ятаю; дай зробити - і я зрозумію ». У цих словах знаходить своє відображення суть інтерактивного навчання. Для прикладу пропоную проект предмету «Біологія» для учнів 8-го класу «Пізнай самого себе» (Додаток 5).

  • Проект "Пізнай самого себе"

    ссилка для закачування

    https://drive.google.com/open?id=0B-URbsoZkNSOcmVnZ2VJeExUNUk


    Проект «Пізнай самого себе»
    Педагогічна ідея:
    Людину можна спрямувати, але не виправити, людина виправляється лише сама.
    В.Ф. Достоєвський
    Актуальність проекту
    Природа - вічна загадка для людини. Протягом століть діти знайомилися з соціальною сутністю людини, набували уявлення про різноманітність діяльності людей і характер взаємин між ними, про їхнє ставлення до навколишнього світу і т.д. Ця тенденція і сьогодні має право на існування. Але останнім часом в педагогіці з'явився новий напрям, що передбачає знайомство учнів з організмом людини. Більшість педагогів розглядають формування знань про людину, як необхідну основу для екологічного виховання та освіти школярів. На важливість ознайомлення з організмом людини в своїх дослідженнях звертають увагу В. Гудакова, Л.Ворніна, А. Пластюк, С. Дригайло.
    Дуже важливо в наш час пояснити дітям, що необхідно дбати про свій організм з дитинства. Роз’яснити, що для того, щоб бути дужим і здоровим, треба берегти організм, вести здоровий спосіб життя.
    Людина наносить шкоду організму внаслідок своєї діяльності часом не розуміючи наслідків. В першу чергу причиною цього є неосвіченість в питаннях, пов’язаних з морфологією та фізіологією організму людини.
    Тому необхідним є пояснити учням важливість дбайливого ставлення до себе.
    Мета проекту:
    - розглянути людину як об’єкт живої природи, сформувати у школярів уявлення про людський організм, навчити визначати системи органів, фіксувати певні спостереження, розкрити причини хвороб людей, пояснити основи здорового способу життя; виховувати дбайливе ставлення до свого організму, любов до життя.
    Завдання проекту:
    1) Опанувати предметною і тематичною лексикою.
    2) Навчитися шукати інформацію в різних джерелах, визначати її вірогідність, залежно від типу джерела,
    3) Вміти оформлювати результати пошуків, ілюструвати повідомлення, представляти роботу та аргументувати свою позицію.
    4) Набути порівняльних навичок, вміння вести діалог і дискусію.
    5) Навчитися спільно працювати над завданнями, розподіляти відповідальність.
    6) Розвивати і зміцнювати соціальну самореалізацію підлітків.
    Учасники проекту:
    - учні 8 класу;
    - батьки;
    - учитель біології.
    Напрями діяльності:
    - учитель – батьки;
    - учитель – учень;
    - учень – батьки;
    - учень – учень.
    Очікувані результати:
    - Знати характеристику систем органів.
    - Розрізняти система органів і розуміти їх значення.
    - Вміти пояснювати будову людського тіла як цілісної системи.
    - Пояснювати призначення та взаємозв’язок систем внутрішніх органів.
    - Сформувати уявлень про те, що корисно і що шкідливо для організму.
    - Навчити догляду за своїм тілом, навичкам надання елементарної допомоги.
    - Виховувати любов до свого тіла і потребу у здоровому способі життя.

    Типологія проекту - інформаційний
    Тривалість проекту – 1 семестр
    Реалізація мети та завдань екологічного виховання здійснюється за такими критеріями:
    на рівні фізичного здоров’я:
    прагнення фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності. Фізична розвиненість, загальна фізична працездатність. Загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;
    на рівні психічного здоров'я (психологічного комфорту):
    відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих звичок;
    на рівні духовного здоров’я:
    узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, почуття прекрасного в житті;
    на рівні соціального здоров’я (соціального добробуту):
    сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, соціально орієнтована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.
    ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ
    І. Стратегія проекту
    - вибір учителем теми проекту;
    - формулювання провідної проблеми та мети;
    - вивчення стану екологічного виховання в класі;
    - вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблеми;
    - методичне та теоретичне обґрунтування засад, форм, методів розв'язання проблеми;
    - організація індивідуальної самоосвітньої роботи учителя з проблеми;
    - розробка програми дій учителя.
    ІІ. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП:
    - Мотиваційний
    Мета: викликати у дітей бажання створити спільний проект; визначити завдання, зміст та форми діяльності, спрямовані на його реалізацію.
    Завдання педагога: створити мотивацію, що перетворить педагогічну задачу в прагнення, бажання дітей, “увімкне ” їхню внутрішню активність.
    Ознайомлення учнів із загальною темою та провідною проблемою
    - Обговорення, визначення шляхів реалізації теми.
    Проводиться бесіда-обговорення шляхів її реалізації:
    • Яким ви уявляєте собі кінцевий результат проекту?
    • Чи можна організувати задумане зараз?
    • Коли зможемо здійснити задумане?
    • Що для цього потрібно?
    • Що ми вже вміємо робити для того, щоб ... ?
    • Чому ще треба навчитися? Хто б нам міг допомогти в цьому?

    - Складання плану роботи у вигляді “Дерева цілей”
    На даному етапі вчитель формує інформаційно-координуючу групу з 6 учнів, що володіють організаторськими здібностями.
    Інформаційно-координуюча група.
    Завдання:
    1) Ознайомитися з цілями та завданнями проекту.
    2) Випустити стіннівку, що інформує однокласників про проект.
    3) Розподілити однокласників по групах з врахуванням їх бажання.
    4) Скласти сценарій захисту проекту, оповістити групи про послідовність їх виступів.
    5) Організувати проведення захисту проекту.
    6) Організувати етап рефлексії з використанням методики незакінчених пропозицій.
    Аналіз із дітьми запропонованих видів діяльності й вибір найбільш ефективних, що максимально підходять для реалізації даної теми.
    Відповідно до змісту проекту створюється «Дерево цілей» (наочне зображення предмета або образа майбутнього результату – із вставочками, на яких разом з дітьми записуються всі пропозиції по підготовці до реалізації проекту).
    - Формування груп для здійснення дослідження.
    Формуються творчо-пізнавальні команди: весь клас розбивається на невеличкі групи, які обирають командира, а у подальшому обов’язки буде розподілено і між усіма членами групи. Кожна група сама обирає напрямок, за яким буде працювати.
    Проект містить п’ять розділів:
    1) Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини
    2) Травлення
    3) Дихання
    4) Транспорт речовин
    5) Виділення. Терморегуляція
    1 група – «Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини»
    Завдання:
    Підготувати матеріал про обмін білків, жирів, вуглеводів та значення мінеральних речовин; розширити уявлення про основні групи вітамінів; розкрити значення вітамінів для здоров`я людини; з’ясувати причини авітамінозу, гіпервітамінозу та гіповітамінозу на прикладі деяких водо- та жиророзчинних вітамінів; розвивати вміння працювати з додатковою літературою, готувати повідомлення, вміння складати схеми, конспектувати; виховувати прагнення до здорового способу життя.
    2 група – «Травлення»
    Завдання:
    Дослідити органи травної системи та їх функції травної системи; удосконалювати вміння працювати з додатковою літературою, порівнювати та формулювати висновки; розвивати творчу активність, пізнавальні інтереси.
    3 група – «Дихання»
    Завдання:
    сформувати знання про дихальні рухи, механізм нервової та гуморальної регуляції процесу дихання, життєву ємність легень; пояснити залежність рівня вентиляції від частоти та глибини дихання, вплив фізичних вправ на функціонування органів дихання; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, самостійно опрацьовувати інформацію та співвідносити теоретичні знання з практикою; удосконалювати комунікативні навички учнів; створювати умови для розвитку пізнавального інтересу.
    4 група – «Транспорт речовин»
    Завдання:
    5 група – «Виділення. Терморегуляція»
    Завдання:
    Дослідити будову шкіри, дізнатись про значення шкіри для організму людини, вивчити правила догляду за шкірою, розвивати навички узагальнення та систематизації знань, уміння аналізувати, творчо розв’язувати поставлені завдання; створювати атмосферу співробітництва та співдружності, виховувати потребу в здоровому способі життя.

    ІІІ. ЕТАП РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ
    - Інформаційний (добір та вивчення необхідної інформації, її перетворення)
    Мета: сформувати систему знань, умінь, навичок, необхідних для реалізації проекту, проявів творчості й фантазії.
    Завдання педагога: розпалити вогонь пізнання; формувати вміння дітей вчитися здобувати знання шляхом самостійних пошуків у різних інформаційних джерелах
    Сформовані групи отримують завдання і працюють над їх виконанням. Дуже важливо роз'яснити учням, що всі групи здійснюють різні етапи проектування і відсутність хоча б одного з них сильно вплине на результат. Час роботи над цим етапом не більше 10 днів.
    - Репродуктивний (самостійна пошукова робота учнів)
    Практичне застосування знань, отриманих впродовж попереднього інформаційного етапу - під час підготовки й реалізації спільного задуму
    Мета: дати змогу вихованцям практично застосовувати набуті на інформаційному етапі знання, вміння і навички, добираючи серед них необхідні для вирішення нових, нестандартних ситуацій, що виникають у процесі реалізації цього спільного проекту.
    Завдання педагога:
    1. Допомогти кожному вихованцеві випробувати свої можливості, зіставивши їх із бажаннями; викликати відчуття впевненості у своїх силах, приймаючи будь-які результати дитячої діяльності з радістю і гордістю (особливо у несміливих, невпевнених у собі дітей).
    2. Створити умови, за яких у дітей виникатиме потреба регулювати свою поведінку відповідно до отриманих уявлень про морально-етичні еталони загальнолюдської поведінки.
    - Узагальнюючий (оформлення результатів)
    Мета: узагальнити і систематизувати знання, вміння і навички, що їх набули діти впродовж попередніх етапів.
    На цьому етапі проводять контрольні (комплексні) заняття або інші форми діяльності, до яких включено найважливіший зміст знань та навичок, що пов’язані з тематикою усього циклу з реалізації творчого спільного задуму.
    ІV. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП:
    - Творчий (презентація результатів)
    Реалізація проектного задуму: проведення свята, виховної години, створення буклету.
    Мета: реалізувати спільний творчий задум, до якого готувалися на попередніх етапах. Наповнити процес його втілення спалахом позитивних емоцій. Придумувати, творити у процесі різних видів діяльності.
    - Рефлексивно-оцінювальний (рефлексія і самооцінка – обговорення підготовки й результатів)
    Розвиток уміння оцінювати самих себе, свої досягнення, надбання, діяльність протягом розгортання задуму; уміння бачити і цінувати інших людей, з якими дитина зростає, змінюється, здобуває успіхи.
    Мета: усвідомити набутий за попередніх етапів досвід; порадіти своїм і чужим успіхам.
    Обговорення підготовки й результату проекту з дітьми:
    - Давайте згадаємо, як починався наш задум. Хто з нас придумав свято? Які інші були варіанти?
    - Як ми придумали “дерево цілей”? Які були варіанти? Чому цей варіант виявився таким влучним? Чи подобається нам “дерево цілей” і зараз? Як воно допомагало нам? Де і в яких подальших справах ми можемо використати схожу ідею?
    - Чи сподобалося вам свято? Чим саме? А що ви хотіли б повторити?
    - А давайте згадаємо, хто допомагав нам організувати таке свято? Ви б хотіли подякувати їм за допомогу? Кого і як ми можемо подякувати після цього свята, як?
    Основні положення:
    - Усвідомлена позиція кожного з учасників проекту від самого початку до фінішу (за допомогою мотивації дітей, визначення свого місця в проекті, пробудження в кожної дитини особистісної відповідальності за свій внесок у спільний результат).
    - Спільне визначення необхідних для виконання проекту ресурсів.
    - Унаочнене планування дій, спільний розподіл доручень.
    - Навчати різних способів реалізації задуму, знаходження підтримки у своїх товаришів та дорослих, готовності виявляти помилки та виправляти їх.
    - Привчати дітей докладати власних зусиль, терпіння і старання, не сподіваючись на миттєвий ефект.
    Критерії ефективності проекту:
    - позитивні тенденції в поведінці учнів, які раніше були схильні до правопорушень;
    - відсутність правопорушень;
    - відсутність дітей, які мають шкідливі звички;
    - відстеження результатів проекту;
    - висвітлення проекту на педраді;
    - забезпечення високого рівня підготовки методичних матеріалів;
    - розробка і впровадження нових методик, технологій превентивного виховання;
    - встановлення контактів з громадськими організаціями, адміністративними одиницями;
    - забезпечення високого рівня керівництва проектом;
    - залучення до впровадження висококваліфікованих спеціалістів, батьків;
    - підвищення професійної компетентності педагогів через створення гнучкої,
    оперативної науково-методичної підготовки.
    Кінцевий результат :
    поведінка учнів, що визначається основними показниками вихованості:
    1. Поведінка в сім'ї: чи виявляє дитина інтерес до сімейних справ, проблем у родині, чи переживає разом з іншим членами родини радощі й негаразди.
    2. Поведінка в школі: уважність на уроках, старанність у виконанні завдань учителів. Вияв почуття відповідальності за доручені справи, бережливе ставлення до шкільного майна, дотримання правил для учнів і режиму закладу.
    3. Ставлення до старших: ввічливість у спілкуванні, надання посильної допомоги тим, хто її потребує.
    4. Ставлення до ровесників: активна участь у спільній діяльності. Прагнення поділитися своїми успіхами та невдачами з товаришами. Бажання безкорисливо допомагати друзям, прагнення не підводити клас, групу.
    5. Поведінка на вулиці та в громадських місцях: дотримання правил вуличного руху, збереження природи, дотримання чистоти в громадських місцях, у транспорті, на вулиці.
    6. Ставлення до самого себе: охайність і бережливість, дотримання правил особистої гігієни, виконання режиму дня, адекватна оцінка своєї поведінки та окремих вчинків, правдивість, принциповість.